XHTML і HTML: у чому різниця та чому немає HTML 6 і 7

Сторінка з тегами на кшталт <br /> не обов’язково є XHTML. Якщо сервер віддає її як text/html, браузер застосовує правила HTML. Якщо як application/xhtml+xml — вмикається XML-обробка, і ті самі синтаксичні недоліки вже можуть зупинити розбір документа.

Головна різниця між HTML і XHTML — у правилах запису та обробки розмітки. А HTML 4, HTML5 і Living Standard описують іншу частину історії: розвиток самого стандарту. Офіційних наступних версій HTML 6 та HTML 7 станом на жовтень 2026 року немає.

З’ясуймо, що означає XHTML, які правила справді відрізняються та на що орієнтуватися для нового сайту.

Що таке XHTML і як він пов’язаний з HTML

HTML — мова гіпертекстової розмітки. Вона позначає структуру й призначення вмісту: заголовки, абзаци, навігацію, посилання, таблиці та форми. Браузер перетворює документ на дерево елементів — DOM — і використовує його для роботи зі сторінкою.

XHTML розшифровується як Extensible HyperText Markup Language. Історична специфікація XHTML 1.0 стала рекомендацією W3C 26 січня 2000 року. Вона переформулювала HTML 4 як застосування XML 1.0, зберігши зміст елементів і атрибутів HTML 4.

XML — окрема мова розмітки з вимогою правильно сформованого документа. Відкриті елементи потрібно закривати, вкладеність має бути узгодженою, а значення атрибутів — узятими в лапки. XHTML переніс ці вимоги на знайому веброзмітку.

Водночас XHTML 1.0 і XML-синтаксис сучасного HTML — не одна специфікація. Перший прив’язаний до HTML 4 і його DTD — формальних описів допустимої структури. Другий описаний у нинішньому стандарті HTML. Наявність <main> чи <video> у документі не робить їх елементами історичного XHTML 1.0.

Тому вислів «XHTML — це строгіший HTML» годиться як перше наближення. Для реального проєкту треба уточнити, про яку специфікацію й спосіб обробки йдеться.

Версії HTML: що й коли змінювалося

HTML розвивається від початку 1990-х. Його ранні можливості поступово оформлювали у специфікації: спершу за участю IETF, потім W3C, а згодом важливу роль перебрала WHATWG.

HTML 4.01 не слід подавати як момент появи всіх можливостей HTML 4. Підтримку стилів, сценаріїв та засобів доступності розвивав уже HTML 4.0, а редакція 4.01 виправляла попередню специфікацію.

У 2009 році W3C оголосив, що не планує продовжувати мандат робочої групи XHTML 2 після завершення року, й вирішив збільшити ресурси для HTML5. Це не означало миттєвої відмови браузерів від наявних XHTML-документів.

HTML5 став рекомендацією W3C 28 жовтня 2014 року. Водночас підхід Living Standard уже розвивався в WHATWG. Тож це не проста послідовність «спочатку завершили HTML5, а потім почали живий стандарт»: певний час існували паралельні підходи.

HTML і XHTML: відмінності синтаксису на прикладах

Ось фрагмент тіла звичайного HTML-документа:

<p>Текст<br>Другий рядок.</p>
<label><input type="checkbox" checked> Згода</label>

В XML-синтаксисі відповідний фрагмент записують так:

<p>Текст<br />Другий рядок.</p>
<label><input type="checkbox" checked="checked" /> Згода</label>

На екрані вони можуть виглядати однаково, але вимоги до запису різні.

Риска не закриває довільний HTML-елемент. У text/html записи <br> та <br /> позначають той самий порожній елемент. Риска в другому варіанті не має окремої дії. Натомість <div /> не замінює <div></div>: для звичайного HTML-елемента це некоректний спосіб закриття.

У XML порожній <div /> допустимий. Саме тому автоматичне перенесення правил між HTML і XML може змінити дерево документа.

Лапки й значення атрибутів — окрема вимога. HTML допускає <input type=text>, але в XML потрібне type="text". Для логічного атрибута недостатньо просто написати checked.

HTML також має правила вкладеності. Здатність браузера показати сторінку після помилки не робить розмітку правильною. Запис <p><strong>Текст</p></strong> порушує структуру, а XML-парсер його відхилить. У дозволених HTML-пропусків закривальних тегів інша природа: це частина синтаксису, а не помилка, яку браузер поблажливо виправив.

Для власного коду я б використовував малі літери й лапки в обох випадках. Це спрощує читання, але саме по собі не перемикає документ на XHTML.

Чим HTML5 відрізняється від HTML 4

HTML5 розширив набір засобів для вебсторінок і набагато докладніше описав поведінку браузерів. Зміни не зводяться до коротшого DOCTYPE.

Семантичні елементи. З’явилися header, nav, main, article, section і footer. Вони допомагають позначати призначення частин сторінки. Наприклад, nav описує навігаційний блок, а article — самостійний матеріал.

У HTML 4 теж була семантика: заголовки, абзаци, списки, таблиці. Тому казати, що до HTML5 її взагалі не існувало, неправильно. Нові елементи уточнили структуру там, де часто використовували універсальний div.

Мультимедіа. Елементи audio і video дали стандартний спосіб вбудовувати звук та відео без обов’язкового стороннього плагіна. Конкретні формати медіафайлів усе одно мають підтримуватися браузером.

Форми. Додалися типи полів на кшталт email, url, number і date, а також засоби перевірки введення. Браузерна перевірка допомагає користувачеві, але не замінює перевірку даних на сервері.

Обробка документа. Сучасний HTML має власний докладно визначений алгоритм побудови DOM. Це важливо для сумісності: різні браузери повинні узгоджено обробляти й проблемну розмітку.

HTML5 не є загальною назвою всього CSS, JavaScript та кожного нового браузерного API. Частина цих технологій розвивається в окремих стандартах.

Чи існують HTML 6 і HTML 7

Станом на жовтень 2026 року офіційних наступних версій HTML 6 та HTML 7 немає. Актуальний документ називається HTML Living Standard і постійно оновлюється.

Очікування наступного номера зрозуміле: були HTML 4, HTML5, HTML 5.1 і 5.2. Але нинішня модель не вимагає збирати всі нові можливості у великий випуск із черговою цифрою.

Якщо бачите перелік «нових тегів HTML 6», перевірте посилання на специфікацію. У матеріалі можуть змішуватися авторські прогнози, експерименти, вже наявні елементи або зовсім інші вебтехнології.

Не потрібно шукати спеціальний DOCTYPE для HTML 6 чи чекати появи HTML 7, щоб користуватися новими можливостями. Потрібно з’ясувати статус конкретної функції та підтримку в потрібних браузерах.

Що означає HTML Living Standard

Living Standard — модель безперервного розвитку специфікації. Правила уточнюють, помилки виправляють, нові можливості додають поступово. За підтримку HTML Living Standard відповідає WHATWG.

У 2019 році W3C і WHATWG погодили спільну роботу над єдиною версією HTML та DOM. Це важливе пояснення, чому старі нумеровані документи W3C не є основним орієнтиром для нової розробки.

Для роботи зручно відкрити HTML Living Standard у редакції для веброзробників. Вона прибирає частину подробиць, потрібних насамперед авторам браузерів. Практичні пояснення та таблиці сумісності можна шукати у довіднику MDN з HTML.

Включення можливості у стандарт не гарантує її однакової реалізації всюди. Перед використанням перевірте потрібні браузери, а для важливих функцій передбачте робочий варіант без нововведення.

Із цього не випливає, що весь старий сайт треба переписувати після кожної зміни специфікації. Важливі реальні проблеми: некоректна структура, несумісні функції, недоступні елементи керування або код, який стало складно підтримувати.

Коли потрібен XHTML і як перевірити Content-Type

Для звичайного нового сайту я б обрав HTML. Нинішній розділ WHATWG про XML-синтаксис прямо не рекомендує його використання й описує цей напрям як фактично непідтримуваний у сенсі подальшого розвитку можливостей. Це не означає, що браузери вже перестали відкривати такі документи.

Водночас XHTML не обмежується старими сайтами. У стандарті EPUB 3.3 XHTML content documents мають відповідати XML-синтаксису HTML. Тут формат визначається вимогами електронного видання, а не бажанням суворіше записати вебсторінку.

XML-подання також може бути потрібне наявним процесам перетворення документів, наприклад із використанням XML-інструментів. У такій системі змінювати спосіб обробки без перевірки залежностей не варто.

Щоб перевірити сторінку, отриману через HTTP, у Chrome або Edge:

1. Відкрийте інструменти розробника та вкладку Network.
2. Перезавантажте сторінку, щоб побачити її запит.
3. Виберіть основний документ, а не зображення чи файл JavaScript.
4. У Headers → Response Headers знайдіть Content-Type.

Розширення .xhtml і запис у meta не замінюють цієї перевірки. Для HTTP-сторінки важливий фактично переданий тип документа.

В XML-поданні HTML-елементи також мають належати до правильного простору імен. Ось спрощений повний документ у XML-синтаксисі сучасного HTML:

<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<html xmlns="http://www.w3.org/1999/xhtml"
      lang="uk" xml:lang="uk">
<head>
  <title>XML-приклад</title>
</head>
<body>
  <p>Текст<br />Продовження.</p>
</body>
</html>

Цей приклад не є шаблоном історичного XHTML 1.0 із його DTD. Він показує XML-декларацію, простір імен XHTML і явне закриття елементів.

У темі WordPress можна зустріти <br />: такий стиль є й у правилах написання HTML для WordPress. Проте за text/html сторінка лишається HTML-документом. Переводити звичайний блог на XML лише через цей запис немає потреби.

Заради SEO я б зосередився на зрозумілій структурі, коректних метаданих і доступному вмісті. Додавання рисок до порожніх тегів цих завдань не розв’язує.

Який HTML вибрати для нового сайту та як перевірити розмітку

Для нової звичайної вебсторінки використовуйте HTML-синтаксис і чинні правила Living Standard. Базовий документ може виглядати так:

<!DOCTYPE html>
<html lang="uk">
<head>
  <meta charset="UTF-8">
  <meta name="viewport" content="width=device-width, initial-scale=1">
  <title>Моя HTML-сторінка</title>
</head>
<body>
  <main>
    <h1>Заголовок сторінки</h1>
    <p>Основний вміст.</p>
  </main>
</body>
</html>

<!DOCTYPE html> потрібен для стандартного режиму відображення, а не для перемикання браузера на «версію 2014 року». Атрибут lang="uk" указує українську мову, meta charset — кодування, а main позначає основний вміст.

Якщо хочете пройти від коду до власного файла, скористайтеся інструкцією зі створення HTML-сторінки з нуля. Поточний матеріал пояснює відмінності стандартів, а та інструкція — як зберегти й відкрити першу сторінку.

1. Перевірте вихідний документ і правильність вкладеності.
2. Порівняйте його з DOM у браузері: парсер і JavaScript могли змінити структуру.
3. Перевірте фактичний Content-Type.
4. Пропустіть розмітку через Nu Html Checker.
5. Окремо протестуйте форми, клавіатурну навігацію, сценарії та потрібні браузери.

Як знайти вихідний текст і поточне дерево елементів, показано в матеріалі про перегляд і редагування HTML-коду. Валідатор допомагає знайти помилки розмітки, але не замінює перевірку поведінки сторінки та її доступності.

Для старого HTML 4.01 або XHTML-проєкту почніть із конкретних залежностей і помилок. Самої заміни DOCTYPE чи HTTP-заголовка недостатньо для безпечної модернізації. Для нового сайту без XML-вимог орієнтиром залишається сучасний HTML.